Миром правит страх за личные интересы
В формуле Наполеона "Миром правят страх и личные интересы" ошибочка - правит миром страх за личные интересы.
Фінеренон у хворих на гіпертонічну хворобу з діабетом та хронічною хворо...
Popular posts from this blog
The Principle of Optimality: When “Good Decisions” Depend on the Environment
When was the last time you made a decision and felt, with quiet certainty, “this is exactly how it needed to be”? Not just squeezing through under pressure, not choosing “let’s hope it somehow works out,” but experiencing a calm, grounded sense of rightness. If we look closely at such moments, the pattern repeats: you more or less understood what was happening, you saw a meaningful goal, you had at least minimal resources, you could count on honest feedback, and, most importantly, the decision felt truly yours, not imposed from outside. We call these conditions the five axes of decision ecology . When they are relatively healthy, even in catastrophic circumstances we retain the ability to choose in ways that do not destroy ourselves or those around us. When they are poisoned by distorted information, fear, or lack of support, we begin to suffer and act in ways we later do not recognize as our own. The Principle of Optimality lives inside this ecology: it describes how, under whatever...
Безперервний колективний травматичний стресовий розлад: досвід України як новий виклик для медицини
Сучасні класифікації психічних розладів оперують терміном «посттравматичний стресовий розлад» (ПТСР) для опису реакцій на пережиту травму. Це корисна, але історично мирна концепція: «подія сталася», минула, і далі ми маємо справу з наслідками. Для країн, які живуть у довготривалій війні, це припущення не працює. Травматична подія не закінчується. Вона триває, змінюється, повертається у нових формах, охоплює не лише індивідуума, а ціле суспільство. Саме для опису цієї реальності ми вводимо поняття безперервного колективного травматичного стресового розладу . Україна сьогодні — приклад такого стану в реальному часі. Обстріли, втрати, вимушене переселення, економічна нестабільність, постійна тривога за близьких, хронічна втома, інформаційний шум, політичні й соціальні конфлікти — усе це не «окрема травма», а фон, який не зникає. Людина не повертається з «події» у безпечне середовище. Вона живе в середовищі, де загроза й невизначеність стали нормою. Те саме стосується й колективу: гро...
Comments