О несовершенстве болезни и вмешательствах врача

Нормализовать состояние больного человека в смысле выведения его функций на нормы здорового человека сродни улучшению Природы. Потому что априори допускается, аксиоматизируется, - она (Природа) несовершенна.
Болезнь в ее механизмах отобрана эволюцией Природы как стратегия выздоровления и роль врача - сделать все, чтобы провести больного через нее с наименьшими потерями.
В большинстве случаев природа человека справляется и с болезнью, и с вмешательствами врача.

Comments

Post a Comment

Popular posts from this blog

Beyond the Dichotomy: When a Heart Attack and Broken Heart Syndrome Are One

Image
  Science rarely arrives as a single revelation. More often, it accumulates — in clinical observations that don't fit the textbook, in questions that outlast careers, and in the partnerships that make sustained thinking possible. The theory I want to describe here is the product of all three. Vladimir Shlyakhover was once my student. He has long since become my colleague in science and my friend in life. We are both from Ukraine — he now lives in Israel, I in the United States. Between us we carry decades of clinical and research experience with the heart under stress. And together we have arrived at something we no longer call a hypothesis. We call it a theory — because the evidence, in our view, demands that elevation. The Two Diagnoses That Should Not Be Separate Cardiology has long maintained a clean boundary between two cardiac conditions. Acute myocardial infarction (AMI)  — the classic heart attack — is understood as the consequence of a blocked coronary artery: oxygen ...
Read more

The Universe Optimizes — and So Does the Human Body

   Nature does not waste. Light bends through a prism along the fastest possible path. Planets trace ellipses rather than spirals because ellipses cost less energy to maintain. Mechanical systems, from pendulums to galaxies, follow paths of least action. This is not coincidence or aesthetic preference — it is the deepest operating principle of the physical universe. And remarkably, the same logic runs through every cell, organ, and lifetime of a human being. The principle of optimality states that any system navigating from one state to another will, given sufficient time and freedom, converge on the most efficient path available. In mathematics, this is formalized precisely: among all possible trajectories a controllable system might follow, certain ones are superior — minimizing cost, time, or resource expenditure. What makes this principle arresting is not its mathematical elegance but its universality. It does not stop at physics. It continues, unbroken, into biology. The...
Read more

Безперервний колективний травматичний стресовий розлад: досвід України як новий виклик для медицини

Image
Сучасні класифікації психічних розладів оперують терміном «посттравматичний стресовий розлад» (ПТСР) для опису реакцій на пережиту травму. Це корисна, але історично мирна концепція: «подія сталася», минула, і далі ми маємо справу з наслідками. Для країн, які живуть у довготривалій війні, це припущення не працює. Травматична подія не закінчується. Вона триває, змінюється, повертається у нових формах, охоплює не лише індивідуума, а ціле суспільство. Саме для опису цієї реальності ми вводимо поняття  безперервного колективного травматичного стресового розладу . Україна сьогодні — приклад такого стану в реальному часі. Обстріли, втрати, вимушене переселення, економічна нестабільність, постійна тривога за близьких, хронічна втома, інформаційний шум, політичні й соціальні конфлікти — усе це не «окрема травма», а фон, який не зникає. Людина не повертається з «події» у безпечне середовище. Вона живе в середовищі, де загроза й невизначеність стали нормою. Те саме стосується й колективу: гро...
Read more